ЯК Я ЗУСТРІВ ВІЙНУ 
| До початку війни жили ми з дружиною в радгоспі Розкішний Вона вчителювала, а я готував комбайни до жнив. А такі тоді хліба були...!
Жили з нами й німці. Різні люди: добрі порядні, працьовиті, але були й
інші. Я комбайн зроблю, поїду додому, а на другий день він знову
розібраний. Тоді звернувся до старого коваля, головного механіка. Кажу:
"Як бути?". А він мені: Забирай комбайн додому і там його ремонтуй.
|
Буде, напевне, війна", Я й сам догадувався, що до цього йде, бо добре
знав німецьку мову. Із розмов зрозумів, що вони чекають приходу своїх.
22 червня, з обіду, люди біжать, плачуть, кричать. "Слухай, Яшо, війна, - каже бригадир" Мама в плач, батько (хороший чоловік був) теж розхвилювався.
А на ранок я одержав повідомлення. Отримав машину і поїхав на фронт. Ми йшли до станції Вигода, потім на Акерман. Два місяці перебували на формуванні. Я був у секретній частині. Перше бойове хрещення отримав під Полтавою.
А було це так. Ми попали в оточення. Я тоді возив сейф 26 танкової дивізії. У нас була охорона на чолі з капітаном. А вранці над нами став літати літак, але замість бомб німець кидав листівки, щоб здавались, щоб переходили до них, що нам вже кінець. Отака в них була агітація, але ми на неї не звертали уваги. Прорвались машинами з боєм, а далі відступали аж до самого Воронежа.
| Спогади Абашенка Якова Костянтиновича 1915 року народження. Записані Ткаченко Л.В. с. Цибулівка Великомихайлівського району Одеської області. | 
|
|
